Душа пульсує, піниться й тріпоче
Як поринає у брунатні очі:
Немов глибокі рани дві пекучі,
Вгризаються у неї , плачу ждучи.
Коли приручиш, їхні співи тихі
Як шерех Місяця в ажурнім морі.
Чи крадькома вженуть у груди кігті
І шарпають, і шарпають…до крові.
Вони мрійливі, щирі й вередливі;
То гнівні, то ласкаві, то тужливі…
Реве тигриця в ліліях очей!
В їх таїну пірнути – райська зваба,
Там грають, блимають, іскряться жваво
Колючі сни трояндових ночей.
Комментариев нет:
Отправить комментарий