Антощак Н.,Азовське…

Воно і позувало, й гомоніло,

Дрімати не стидалось при мені…

Немов з Девону, з голубого тіла

На світ дельфіни винесли вогні –

І піднялися зорі над Азовом!

І вперше повели мене в ліси:

Любив я називать Палеозоєм

Оазиси піщаної коси.

Я в ньому виріс, як перлина в мушлі,

Ім’я у матері: із грецької –  морська.

У нас із ним ще поріднились душі

В епоху докембрійського піска.