Нюкало Л.,Dedicated to brother(переклад поезії Василя Дмитровича Мокрія)

What kind of force one must portray

To crucify himself this way!

To use his own hard reflections

To use his past events and actions

To judge himself without remorse

To flagellate himself to loss

To let the people in bad faith

Through stones rudely in his face

To wipe the blood and then again

To preach ignoring wild pain

For native land and native word

That has to be kept watch and ward

As it may bloom just drinking rain

Of our native land Ukraine…

Яку ж то треба мужність мати,

Щоби себе отак розпяти !

Своїми власними думками,

Давно прожитими роками

Себе безжалісно судити,

Себе самого тяжко бити.

Щоб вражим людям привід дати

Камінням у лице жбурляти,

Стирати кров з лиця і знову

Вести болючу ту розмову

Про рідний край і слово рідне,

Оте єдине, своєрідне,

Що розцвіта під небом синім

лише на нашій Україні.