Антощак Н.,Дійсно коханій (елегія)

Ти летиш у пісні з мандрівними птахами,

І лишаєш мене наодинці з вином.

Ти покинула, й канула в небо, кохана,

Ти летиш у пісні, а мені все одно...

Сірі очі твої – затуманені храми...

Наче кісоньки русі мій смуток густий.

Ти летиш у пісні з мандрівними птахами.

Ти течеш. Я тебе, як сльозу, відпустив.