Митцю, зажди, ти Бога копіюєш…
Твої творіння – дзеркало чудес
Природних. На папері ти малюєш. –
Його полотна – клаптики небес.
Ширяєш понад хмарами, шукаєш
Дива, котрі ніким не знані ще.
Бешкетних, полохливих муз лякаєш,
Що пурхають в веселці під дощем.
Ти хочеш дотягнутися до зірки
І викрасти у місяця сопілку.
Дивись, щоб не розтав на крилах віск.
Якщо ж колись Пегаса осідлаєш
І на Парнасі рози насаджаєш, -
То пам’ятай: ти – Божий пародист.
Комментариев нет:
Отправить комментарий